Останнім часом вдень і вночі рф вкотре вдалася до масованих ракетно-шахедних ударів по різних українських містах.
Задля збереження життя багато сімей з маленькими дітьми змушені були ховатися в укриттях та коридорах.
Обстріли неабияк негативно впливають не тільки на дорослу психіку, але й на дитячу.
Отже, знов НАГАДУЄМО, ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ РІХНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ ВПОРАТИСЯ З ТРИВОГОЮ:
ДІТИ ДО 5 РОКІВ.
Ця вікова категорія дітей є емоційно менш стабільною та сильно прив’язана до мами. Тому під час обстрілу варто обіймати, гладити вашу дитину.
У дитини повинен бути доступ до води та їжі, перекусів.
Запропонуйте малечі замість шоколаду з’їсти корисну пастилу або домашнє печиво. Водичка повинна бути бажано теплою, адже стрес змушує наше тіло затискатися, а тепла рідина допоможе його розслабити.
Обов’язково проговорюйте з дитиною, що дана ситуація закінчиться, як раніше закінчувались неприємні або приємні речі (наприклад, похід до лікаря або улюблений мультик). Так ви дасте їй орієнтир і водночас допоможете сформувати стабільні зв’язки.
СТАРШІ ДІТИ.
Ця вікова категорія – емоційно стійкіша.
Увімкніть дитині казочку або спокійну музику в навушниках, пограйтеся у загадки/слова/асоціації тощо.
Якщо ви сидите в укритті з поганим освітленням, разом з дитиною за допомогою ліхтарика створіть тіньові силуети, схожі на тварин.
Так ви залучите когнітивну сферу дитини, не перезбуджуючи її.
ПІДЛІТКИ.
Вони є більш самостійними, вміють розрізняти власні емоції та почуття.
Проте не варто забувати, що вони досі є дітьми!
Підтримуйте їх за потреби, але надмірно не наполягайте.
Запитайте, як дитина почувається, чи не хоче чимось поділитись, пожартуйте з дитиною. Зверніть увагу, як дитина справляється з емоціями, чи не робить самоушкодження, які вона має стосунки з друзями, чи є довіра.
Якщо у вашої дитини (віком від 6 років) виникла панічна атака (проявляється сильною істерикою, під час якої дитина захлинається, тремтіння), розмовляйте з дитиною, нагадуйте, що ви поруч; візьміть дитину на руки чи за руки, дихайте разом із нею.
Якщо дитина настільки перелякана, що не може говорити, попросіть її кліпнути або кивнути.
Якщо дитина відреагувала, спробуйте зосередити її увагу на 5-6 предметах навколо. Якщо вона не може відповісти, проте вона вас чує, дайте їй води, створіть відчуття безпеки та переключіть на те, що усе минуло.
Оскільки діти вміють добре зчитувати емоції своїм батьків, не намагайтеся обманювати дитину.
Ви можете говорити про свої переживання, однак надважливо обрати правильну форму, яка буде доступною для дитини певного віку.
У жодному випадку не перекладайте свої почуття на дитину.
Не кричіть на дитину та не підганяйте її, якщо вона повільно збирається.
Підійдіть та допоможіть їй зібратись.
Придумайте сімейні побутові ритуали, які навчать дитину легше переносити критичну ситуацію.
Удень, коли немає тривоги, дозвольте дитині завчасно вимістити емоції.
Зокрема, вийдіть з дитиною на вулицю і нехай вона пограється у пісочниці.
Це заспокоїть її, дасть змогу краще відчути тіло та програти складні почуття.
Якщо у вашої дитини з’явились проблеми зі сном (не може заснути або прокидається через жахіття, часто крутиться), зверніться до лікаря-педіатра.
Він огляне дитину та за потреби направить до невролога або до психолога (у залежності від проблеми).
ПАМ’ЯТАЙТЕ: Якщо під час обстрілу ваша дитина плаче – це нормальна реакція на ненормальні події.
Якщо ж дитина не може всидіти на місці та її розриває навіть тоді, коли надворі спокійно – це ненормально.
Джерело: Центр громадського здоров’я, Київ
