Поліомієліт (поліо) — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус.
Поліовірус передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Поліовірус також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей.
Хворіють на поліомієліт невакциновані діти й дорослі, та найбільший ризик мають малюки віком до п’яти років, тому вакцина від поліо — у числі тих, які діти отримують у перші місяці життя відповідно до Національного календаря щеплень.
Дикий поліовірус має три штами (тип 1, тип 2 і тип 3). Вважається, що поліовірус другого типу був ліквідований в 1999 році, а нових випадків захворювань від дикого поліовірусу третього типу не фіксували з часу останнього зареєстрованого випадку в Нігерії в листопаді 2012 року.
СИМПТОМИ ПОЛІОМІЄЛІТУ
Від моменту зараження до появи перших симптомів поліомієліту минає від 2 до 35 діб. Інфікована людина може поширювати вірус одразу після появи симптомів та ще протягом двох тижнів. Проте й ті, хто має безсимптомний перебіг хвороби, так само можуть інфікувати інших.
У частини інфікованих хвороба минає безсимптомно.
Приблизно у 25 % випадків інфікування поліо людина впродовж кількох днів має грипоподібні симптоми: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль. Проте в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються інші, більш серьозні симптоми, які можуть свідчити про ураження поліовірусом головного та спинного мозку:
- відчуття поколювання в ногах;
- запалення оболонок спинного або головного мозку (цей симптом має приблизно 1 з 25 людей із поліо);
- неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);
- слабкість у руках, ногах або одразу в усіх кінцівках (спостерігається приблизно в 1 з 200 людей із поліовірусною інфекцією).
Уражені хворобою нерви і м’язи не відновлюються.
ПАРАЛІЧ — найважчий симптом, пов’язаний із поліомієлітом, оскільки він може призвести до постійної інвалідності та смерті. 2–10 % людей, які страждають паралічем від поліовірусної інфекції, помирають, оскільки вірус вражає дихальні м’язи.
Після одужання може розвиватися пост-поліомієлітний синдром: діти, які, здається, повністю вилікувалися, можуть відчувати нові м’язові болі, слабкість або параліч у дорослому віці, через десятки років після первинного захворювання.
ЄДИНИЙ СПОСІБ УБЕЗПЕЧИТИСЯ ВІД НАСЛІДКІВ ХВОРОБИ — ЦЕ ВАКЦИНАЦІЯ, ОСКІЛЬКИ СПЕЦИФІЧНОГО ЛІКУВАННЯ НЕ ІСНУЄ.
ВАКЦИНАЦІЯ ВІД ПОЛІОМІЄЛІТУ
Є два типи безпечних та ефективних вакцин від поліо: інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ), яку вводять ін’єкційно, та оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ) — краплі, які крапають у рот. Обидві захищають від інфікування поліомієлітом, проте ОПВ забезпечує захист і від безсимптомного носійства.
Раніше вакцини ОПВ були тривалентні, тобто містили всі три послаблені штами поліовірусу. Проте в Україні, як і в усьому світі, з квітня 2016 року всі тривалентні ОПВ вакцини не використовуються. Відтоді вакцина ОПВ містить лише два штами: перший і третій типи. Вакцини ІПВ — тривалентні, проте неживі — вони містять інактивований вірус.
Згідно з Календарем профілактичних щеплень України, дітей вакцинують у 2, 4, 6, 18 місяців, у 6 та 14 років. Перші дві дози — ІПВ, решта — ОПВ. Шести доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя.
Якщо рівень імунізації населення достатній, то вакциноспоріднений вірус не призведе до можливого захворювання. У разі низького рівня охоплення щепленнями може початися циркуляція вакциноспорідненого вірусу поліомієліту. Циркуляцію поліовірусів можна припинити, масово використовуючи ОПВ.
Коли виникають спалахи поліовірусу, впроваджуються додаткові заходи з імунізації. Це — так звана турова вакцинація, яка передбачає введення додаткових доз вакцини великій кількості дітей упродовж короткого періоду. Таким чином створюється колективний імунітет.
Джерело: МОЗ України