ЧОМУ ВІЙНА СПРИЯЄ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?
На основі світового досвіду дослідники виділяють ключові фактори:
РУЙНУВАННЯ МЕДИЦИНИ:
- знищення лікарень та поліклінік
- дефіцит лікарів та медсестер
- відсутність лабораторій для діагностики
- брак препаратів
СОЦІАЛЬНІ УМОВИ:
- недоїдання через продовольчу кризу
- переповненість житла
- погана вентиляція у пунктах тимчасового розміщення
- відсутність санітарії
ПЕРЕМІЩЕННЯ ЛЮДЕЙ:
- внутрішньо переміщені особи живуть скупчено
- біженці у таборах
- постійні переїзди
ПОРУШЕННЯ ЛІКУВАННЯ:
- неможливість контактного відстеження
- переривання курсу лікування через евакуації
- відсутність контролю за прийомом ліків
- самолікування
- поява мультирезистентних форм
СТРЕС
- хронічний стрес послаблює імунітет
- зростає вразливість до інфекцій
ХАРКІВ ПЕРЕЖИВ СПЛЕСК ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ: У ЧОМУ ПРИЧИНИ ТА ЧОГО ЧЕКАТИ ПІСЛЯ ВІЙНИ
Перед повномасштабним вторгненням Україна перебувала на шляху до ліквідації епідемії туберкульозу. У Харківській області в 2020–2021 роках показники захворюваності не перевищували 30 випадків на 100 тисяч населення – епідемічна ситуація вважалася сприятливою. Війна все змінила. У 2023 році захворюваність зросла на 87,3%. Серед причин, які зумовили такий сплеск, фахівці називають обмежений доступ до медичної допомоги, масову міграцію населення, постійний стрес, скупчення людей у пунктах тимчасового розміщення та бомбосховищах.
Харківський імунолог Андрій Волянський пояснює зростання 2023-го року тим, що після успшіного контрнаступу у 2022-му в Харківську область повернулось багато людей. Але є й іншіі причини: “Туберкульоз – це хвороба соціальна. Погіршуються умови життя для значної кількості людей, погіршується харчування у значних верств населення. Ми знаходимося в прифронтовій зоні. Тому це дійсно можливо, що збільшується захворюваність на туберкульоз”.
При цьому імунолог зазначив, що у масштабах країни немає значного збільшення захворюваності.
У 2024–2025 роках показники захворюваності на Харківщині дещо стабілізувалися з тенденцією до зниження. Але епідеміологи не поспішають радіти.
На деокупованих та прифронтових територіях доступ до медичної допомоги залишається обмеженим. Люди звертаються до лікарів уже з розповсюдженим процесом, коли лікування значно ускладнене. А іноді – взагалі не встигають отримати діагноз: у 2025 році в Харківській області зафіксовано 23 випадки, коли туберкульоз діагностували тільки після смерті хворого. Це означає, що ці люди місяцями не отримували лікування і весь цей час заражали оточуючих.
Щороку серед захворілих на Харківщині 65–75% мають відкриту форму туберкульозу – тобто виділяють збудника в навколишнє середовище при кашлі, чханні, розмові. До початку лікування
кожен такий хворий встигає інфікувати 3–5 осіб зі свого оточення. А при значній скупченості людей – наприклад, у пунктах тимчасового розміщення або бомбосховищах – і більше.
Ураховуючи погіршення соціальних умов населення через тривалу війну, прогноз Центру контролю та профілактики хвороб по захворюваності на туберкульоз на 2026 рік залишається несприятливим.
СТАТИСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ СТАНОМ НА 10.03.2026.
Джерело: sq.com.ua